Shortly before the war, I met a beautiful young family. They had a boy and they offered me to be his nanny. Незадовго до війни я познайомилася з однією гарною молодою сім’єю. У них народився хлопчик і вони запропонували мені бути його нянею.
***
First word.
Shortly before the war, I met a beautiful young family. They had a boy and they offered me to be his nanny. I gladly accepted this invitation and have been caring for this child for almost three years.
Перше слово.
Незадовго до війни я познайомилася з однією гарною молодою сім’єю. У них народився хлопчик і вони запропонували мені бути його нянею. Я з радістю прийняла це запрошення і вже майже три роки я доглядаю цю дитину.
Now he has started going to kindergarten and I go to pick him up in the evening and we are at home waiting for his parents.
Зараз він почав ходити у дитячий садок і я ввечері ходжу забираю його і ми вдома чекаємо на його батьків.
And everything seems to be fine, if not for one circumstance.
І все начебто добре, якби не одна обставина.
Almost every day Russian terrorists fire cruise missiles at our country, everyday terrorist president putin (I write with a lowercase letter on purpose) gives the order to kill Ukrainians, people die every day and small children are no exception…..
Майже кожен день російські терористи обстрілюють нашу країну крилатими ракетами, кожен день президент-терорист путін ( я пишу з маленької літери спеціально) дає наказ вбивати українців, кожен день гинуть люди і маленькі діти не є виключенням…..
And so that the children do not die, they are taken to shelters (specially equipped rooms). My little boy is also taken to the shelter and most often this happens when the children go to bed during the day.
І щоб діти не гинули їх ведуть в укриття ( спеціально облаштовані приміщення). Мого маленького хлопчика теж ведуть в укриття і найчастіше це трапляється тоді, коли діти вдень лягають спати.
The algorithm of actions is as follows: an air raid siren sounds, accompanied by a loud male voice, which orders you to immediately go to the shelter. The children are immediately woken up from sleep, quickly dressed, and they go down to the basement. And so it is almost every day. Sleepy frightened children, confused and tired educators and cold and gray shelter….
Алгоритм дій такий: звучить сигнал повітряної тривоги у супроводі гучного чоловічого голосу, який наказує негайно пройти в укриття. Дітей негайно будять від сну, швидко одягають і вони спускаються у підвал. І так майже кожен день. Сонні перелякані дітки, розгублені і втомлені вихователі і холодне і сіре укриття….
And then one evening I came home with the boy, by the way, his name is Max, and we started playing with dinosaurs: here the dinosaurs ate food, so they played and went to bed. And then Max quickly grabs his dinosaur and says: alarm, alarm, we need to run for cover!!! Takes dinosaurs and hides them behind a pillow…..
І ось одного вечора я прийшла з хлопчиком додому, доречі його звати Макс, і ми почали гратися динозаврами: ось динозаври поїли їжу, ось вони погралися і лягли спати. І тут Макс швидко хапає свого динозавра і каже : тривога, тривога, треба бігти в укриття!!!! Бере динозаврів і ховає за подушку…..
Coincidence, I thought, and repeated the game with him again a few days later. And Max did the same thing again: he put the toy to bed, then shouted the alarm and hid the toy. This is the real childhood of children in Ukraine now.
Співпадіння, подумала я і повторила з ним цю гру ще раз через декілька днів. І Макс знову зробив все так само: поклав іграшку спати, потім крикнув тривога і заховав іграшку. Ось таке зараз реальне дитинство дітей в Україні.
And, unfortunately, for many children, their first word is not mom or dad, but war, anxiety, shelter….because they are not just children, they are children of war!!!
І, на превеликий жаль, у багатьох дітей першим їхнім словом є не мама, або тато, а війна, тривога, укриття….бо вони не просто діти, вони-діти війни!!!!
Terrorism must cease to exist!!!!
Тероризм повинен припинити своє існування!!!!!
Alena. m.Kyiv. Ukraine
Олена. м.Київ. Україна.
***
Postscript
After I finished processing Alena’s words and photos, I literally sat back in my chair and gazed at the photo of Max’s chubby little four-year-old fingers holding his beloved dinosaur toys – real to him as toys many times are to children, real enough in his mind that when he shouts an alarm, he hides his dinosaurs so they would be safe, normally a cute childhood scenario, and here, cute also, yes, but also necessary, the actions and the play and game, enabling Max to work out fears and stress and gain some control over the air raid sirens, and the scramble to shelter. For the war that is all around him is real enough and dangerous, but also one which Max has learned to live with, to successfully escape, to make his dinosaurs – his beloved toys – safe, for such he is, as Alena says, a child of war.
Після того, як я закінчила обробляти слова та фотографії Олени, я буквально відкинулася на спинку стільця і подивилася на фотографію пухких маленьких чотирирічних пальчиків Макса, які тримають його улюблені іграшки динозаврів – реальні для нього, як іграшки для дітей, достатньо реальні в його свідомості, що коли він кричить про тривогу, він ховає своїх динозаврів, щоб вони були в безпеці, зазвичай милий сценарій дитинства, а тут,милі також, так, але також необхідні дії, гра та гра, що дозволяють Максу опрацювати страхи та стрес і отримати певний контроль над сиренами повітряної тривоги та спробою сховатися. Бо війна, яка навколо нього, досить реальна і небезпечна, але також і така, з якою Макс навчився жити, успішно рятуватися, робити своїх динозаврів – улюблені іграшки – безпечними, бо він є, як каже Олена, дитям війни.
And my wish, my actual prayer, is that Max and his dinosaurs and his clean neat little bed with its piggy pillow, and leaves of green, and perhaps a zebra of black and white, would be safe and sheltered through this evil war and the destruction and terror it has brought upon the children of Kyiv, of Ukraine, a war not of their doing, but still conferring upon them the status of being children of war.
І моє бажання, моя справжня молитва, полягає в тому, щоб Макс і його динозаври і його чисте акуратне маленьке ліжко зі свинячою подушкою, зеленим листям і, можливо, зеброю чорного і білого, були в безпеці і захищені під час цієї злої війни і руйнувань і жаху, які вона принесла дітям Києва, України, війна не з їхньої справи, але все ж таки наділяє їх статусом дітей війни.
***
To View all Postings on Ukraine, Please Use the Link Below
Для перегляду всіх публікацій по Україні, будь ласка, скористайтеся посиланням нижче
Ukraine — Friends, the War, & Hope – Writing In The Shade Of Trees
To view all posts in the Moments of Seeing & Occasional Pieces, please use the link below.
Щоб переглянути всі дописи в рубриці “Моменти бачення” та “Випадкові твори”, будь ласка, скористайтеся посиланням нижче.
Moments of Seeing & Occasional Pieces – Writing In The Shade Of Trees
***
It is heart breaking. Prayers for Ukrainian, Palestinian and Israeli children having to endure all this horrible suffering.