“I Still Hope that the Lord Will Give Us the Opportunity to Have an Encounter on this Earth!  May the Lord Bless You Abundantly!”

«Я все ще сподіваюся, що Господь дасть нам можливість зустрітися на цій землі!  Нехай Господь щедро благословить вас!

***

On October 10, 2023, I sent an email from my home computer to several friends in Ukraine about a comment written on the latest posting about Ukraine and informing them that I would be traveling to New York and London until October 24, but that I would try to send them some photos.

10 жовтня 2023 року я надіслав електронного листа зі свого домашнього комп’ютера кільком друзям в Україні про коментар, написаний до останньої публікації про Україну, і повідомив їм, що поїду до Нью-Йорка та Лондона до 24 жовтня, але спробую надіслати їм кілька фотографій.

***

While in London, I sent photos to family and friends, including my friends in Ukraine, at least twice.  I received responses from family and friends, but none from Ukraine.

Перебуваючи в Лондоні, я надсилав фотографії рідним і друзям, у тому числі друзям в Україні, щонайменше двічі.  Я отримав відповіді від рідних та друзів, але не від України.

***

Back in Los Angeles, I was wondering, and beginning to worry, why I hadn’t received any response from Ukraine, and was preparing a longer letter to Maxim when on November 5, 2023, I received an email from Maxim.  He wrote:

Повернувшись до Лос-Анджелеса, я дивувався і починав хвилюватися, чому не отримав жодної відповіді з України, і готував довший лист до Максима, коли 5 листопада 2023 року отримав електронного листа від Максима.  Він писав:

У нас все добре, наші сім’ї живі, маємо їжу і одежу.  Збираємось церквою і служимо в семінарії. 

We are doing well, our families are alive, we have food and clothes.  We gather as a church and serve in the seminary.

Ok, good, he was fine.

Добре, добре, з ним все було гаразд.

У мене не відкривається Ваші листи.  Це вже багато разів було.  Коли відкриваю Ваші листи, бачу наступне (дивись фото)

I can’t open your letters.  This has happened many times before.  When I open your letters, I see the following (see photo)

With his message, he sent me a screenshot of a message I had sent him and it was all gobbledygook.  So, that was why he never responded.

Зі своїм повідомленням він надіслав мені скріншот повідомлення, яке я йому надіслав, і все це було поглинуто.  Тому він так і не відповів.

***

On November 7, 2023, in the very early morning hours my time, I wrote to Maxim including the letter I had been working on with a new covering message explaining that the problem with the messages from London was that I was sending them with my phone, which worked for the messages to the US but apparently not Ukraine.

7 листопада 2023 року, рано-вранці, я написав Максиму, додавши листа, над яким працював, з новим супровідним повідомленням, в якому пояснив, що проблема з повідомленнями з Лондона полягала в тому, що я надсилав їх своїм телефоном, який працював для повідомлень у США, але, мабуть, не в Україну.

In the cover letter, I wrote:

У супровідному листі я написав:

You’ll notice in the letter below that I did express my worry because you are my friend.

У листі нижче ви помітите, що я висловив своє занепокоєння, тому що ви мій друг.

I wrote this in the cover letter, as in the letter I had been preparing, I had written in part:

Я написав це в супровідному листі, оскільки в листі, який я готував, я написав частково:

I think of you, and I pray for you and your family, and all others of our friends in Ukraine often, but this weekend I was especially thinking of you when I went out to buy two new citrus trees to replace the ones that did not flourish during the drought and that I will be planting this week.

Я думаю про вас, і я часто молюся за вас і вашу сім’ю, а також за всіх інших наших друзів в Україні, але цими вихідними я особливо думав про вас, коли пішов купити два нових цитрусових дерева замість тих, які не цвіли під час посухи і які я посаджу цього тижня.

I know how much you like the citrus fruit and I am planting them again in hope that you will be able to taste the fruit again when you visit us.

Я знаю, як вам подобаються цитрусові, і я саджу їх знову, сподіваючись, що ви зможете знову скуштувати фрукт, коли відвідаєте нас.

… And please send me a few lines or more about how you and your family are, as I tend to worry and get anxious when I do not hear from you.  Please remember that I am your friend, and that I need to hear from you.

І, будь ласка, надішліть мені кілька рядків або більше про те, як справи у вас і вашої сім’ї, оскільки я, як правило, хвилююся і хвилююся, коли не отримую від вас відповіді.  Будь ласка, пам’ятай, що я твій друг і що мені потрібно почути тебе.

I wrote this letter at a more personal level than usual, as I realized that if I consider Maxim my close friend, I needed to communicate to him in the same fashion as I communicate with all my close friends.

Цей лист я написала на більш особистому рівні, ніж зазвичай, так як зрозуміла, що якщо я вважаю Максима своїм близьким другом, то мені потрібно спілкуватися з ним так само, як я спілкуюся з усіма своїми близькими друзями.

***

In the late evening, Ukraine time, on November 7, 2023, Maxim wrote in part:

Пізно ввечері за українським часом, 7 листопада 2023 року, Максим частково написав:

Мир тобі дорогий брат Кріс! 

Щиро дякую, що молишся за мене!!! 

Це величезний скарб, мати таких щирих Божих людей!

Peace be upon you, dear brother Chris!  Thank you so much for praying for me!!  It is a great treasure to have such sincere people of God!

Іноді складаються обставини, що все разом насуває на мене і стає дуже важко: 

скорбота від війни, навантаження в церкві і семінарії, різні побутові складності дома і т.і.

Sometimes there are circumstances that all together are approaching me and it becomes very difficult: grief from the war, the workload in the church and seminary, various domestic difficulties at home, etc. 

Тому молись будь ласка, щоби мати мир і надію на Господа завжди, а не тільки коли добре!  “Смуток краще від сміху, бо коли сумне обличчя, тоді серце стає добрішим” (Еккл. 7:3)

Therefore, please pray that you may have peace and hope in the Lord always, not only when it is good!  “Sorrow is better than laughter: for when the face is sad, then the heart is kinder” (Eccl. 7:3)

Maxim also asked me to pray for his son, Alexei, and to ask my prayer group to pray.  I asked my prayer group to pray for the prayer requests and burdens expressed by Maxim in his email and for Alexei.

Також Максим попросив мене помолитися за його сина Олексія і попросити молитися мою молитовну групу.  Я попросив свою молитовну групу помолитися за молитовні прохання і тягарі, висловлені Максимом у своєму листі та за Олексія.

(I have previously posted about Maxim’s son Alexei.  The first time on April 7, 2022, some weeks after the invasion: Alexei, One of Thousands of Others Just Like Him – Олексій, один з тисяч таких, як він – Writing In The Shade Of Trees . 

A second time on January 25, 2023, almost a year into the war, showing a family photo taken around Christmas in honor of Alexei’s 19th birthday: From Ukraine – A Family Photo Taken the Day After Christmas З України – сімейне фото, зроблене наступного дня після Різдва – Writing In The Shade Of Trees )

(Раніше я вже писав про сина Максима Олексія.  Перший раз 7 квітня 2022 року, через кілька тижнів після вторгнення: Alexei, One of Thousands of Others Just Like Him – Олексій, один з тисяч таких, як він – Writing In The Shade Of Trees . 

Вдруге 25 січня 2023 року, майже через рік війни, показавши сімейне фото, зроблене на Різдво на честь 19-річчя Олексія:  From Ukraine – A Family Photo Taken the Day After Christmas З України – сімейне фото, зроблене наступного дня після Різдва – Writing In The Shade Of Trees)

I also reread Maxim’s email a number of times.  It was very honest and heartfelt, and even vulnerable.  When men mention their children, they are really opening their hearts.

Я також кілька разів перечитував лист Максима.  Це було дуже чесно, щиро і навіть вразливо.  Коли чоловіки згадують про своїх дітей, вони дійсно відкривають свої серця.

***

On November 13, 2023, I wrote a very long and very personal letter to Maxim.

13 листопада 2023 року я написала дуже довгого і дуже особистого листа Максиму.

I thanked his for his open and honest letter to me, and that I had always appreciated his friendship.  I told him, “You are honest, you do not wear masks, you do not project a false image of “holiness” or religiosity, and you are kind and compassionate and even loving to those around you.”

Я подякував йому за його відкритий і чесний лист до мене і за те, що я завжди цінував його дружбу. Я сказала йому: «Ти чесний, ти не носиш маски, ти не створюєш фальшивого образу «святості» чи релігійності, ти добрий, співчутливий і навіть люблячий до тих, хто тебе оточує».

I told him how thankful I was that I did not lose him as a friend when I had informed him that I had withdrawn my membership from my church, and that I would continue to pray for all his burdens and for his son.  I told him that, “Praying fervently for Alexei is an honor and joy for me.  For ever since our infant son died, the Lord has built a special place in my heart for the sons of friends…”

Я сказала йому, як я вдячна за те, що не втратила його як друга, коли повідомила йому, що я відкликала своє членство в Церкві і що я продовжуватиму молитися за всі його тягарі і за його сина.  Я сказала йому: «Гаряче молитися за Олексія – це честь і радість для мене.  Бо з тих пір, як помер наш маленький син, Господь збудував особливе місце в моєму серці для синів друзів…”

I told him about one son of dear friends who is now a grown man with children, who I still pray for, and mentioned that he is the individual of whom I write about in the last part of “My Audience, Those for Whom I Write” in the About tab of my website.

Я розповіла йому про одного сина дорогих друзів, який тепер дорослий чоловік з дітьми, за якого я все ще молюся, і згадала, що це людина, про яку я пишу в останній частині розділу “Моя аудиторія, ті, для кого я пишу” на вкладці “Про мене” на моєму веб-сайті.

My Audience, Those for Whom I Write – Writing In The Shade Of Trees

About Maxim’s son, I wrote, “And I have a lot of compassion for…  He is living some of the most formative years of his life in a country that is fighting a war for its very survival against a vicious and evil onslaught.  He could be drafted.  And these are the years in which he would normally have a job with a future, or in university, meeting new people and making new relationships, perhaps with a woman, and exploring life in all its blessed dimensions.”  

Про сина Максима я написала: «І я дуже співчуваю…  Він проживає одні з найбільш формаційних років свого життя в країні, яка веде війну за своє виживання проти жорстокого і злого натиску.  Його могли призвати.  І це роки, коли він, як правило, має роботу з майбутнім або в університеті, знайомиться з новими людьми і заводить нові стосунки, можливо, з жінкою, і досліджує життя у всіх його благословенних вимірах».

I think of Alexei as again being one of the thousands of now young men whose lives have been confused, sidetracked, and stunted because of the war that Russia has waged against them and the Ukrainian people as a whole.  The evil onslaught against Ukraine that has destroyed schools, energy facilities, and infrastructure, is also a war shattering the lives of many young people moving into adult life, by attacking the vision and hopes for the future, by negating a return to normalcy and opportunities for a life of lasting fulfillment, family, meaning, and national identity for thousands of young men and women – all again just like Alexei.

Я думаю про Олексія як про одного з тисяч молодих людей, чиї життя були заплутані, відволікаються і зупиняються в рості через війну, яку Росія розв’язала проти них і українського народу в цілому. Злий наступ на Україну, який зруйнував школи, енергетичні об’єкти та інфраструктуру, також є війною, яка руйнує життя багатьох молодих людей, які переходять у доросле життя, атакуючи бачення та надії на майбутнє, зводячи нанівець повернення до нормального життя та можливості для життя тривалої самореалізації, сім’ї, сенсу та національної ідентичності для тисяч молодих чоловіків і жінок – і все це знову, як і Олексій.

I wanted to share the joy of our faith with Maxim to help lift him with comfort and encouragement, and I thought of the Christmas narrative proclaimed in Luke 2:8-14, one of my favorite passages since a child, which in vs.10-12 states, “10 But the angel said to them, “Do not be afraid; for behold, I bring you good news of great joy which will be for all the people; 11 for today in the city of David there has been born for you a Savior, who is Christ the Lord. 12 This will be a sign for you: you will find a baby wrapped in cloths and lying in a manger.”

Я хотів поділитися радістю нашої віри з Максимом, щоб допомогти йому підбадьорити його втіхою та підбадьоренням, і я згадав різдвяну розповідь, проголошену в Євангелії від Луки 2:8-14, один з моїх улюблених уривків з дитинства, де у віршах 10-12 говориться: “10 Ангел же промовив до них: “Не бійтеся!  бо ось, Я приношу вам добру новину про велику радість, яка буде для всіх людей; 11 Бо сьогодні в Давидовому місті народився для вас Спаситель, Він Христос Господь. 12 Це буде знак для тебе: знайдеш немовля, загорнуте в полотно, що лежить у яслах».

When I finished the letter, it was long, yes, but I had wanted to give my friend the best I could offer and many of the things I had written, I had not expressed before.

Коли я закінчив листа, він був довгим, так, але я хотів дати своєму другові найкраще, що міг запропонувати, і багато з того, що я написав, я не висловлював раніше.

***

On November 14, 2023, I received a response from Maxim.  He thanked for my letter and then stated:

14 листопада 2023 року я отримав відповідь від Максима.  Він подякував за мого листа, а потім сказав:

Це тільки Дух Божий може зробити такими близькими людей, які зовсім різні і живуть так далеко один від одного!

It is only the Spirit of God that can make so close people who are completely different and live so far from each other!

He indicated he would share my letter with his son and then finished his message to me with the following.

Він сказав, що поділиться моїм листом зі своїм сином, а потім закінчив своє послання до мене наступним.

Я не знаю Ваших музичних уподобань, але мені дуже подобається ця пісня.  Вона підносить мене.  Іноді я плачу, коли слухаю її

I don’t know your musical preferences, but I really like this song.  She lifts me up.

Sometimes I cry when I listen to her.

Я люблю книгу Псалмів, і знову відкриваю для себе Псалом 13

I love the book of Psalms, and I’m rediscovering Psalm 13

Кріс, я все ще надіюсь, що Господь дасть нам можливість мати зустріч на цій землі! 

Хай Господь рясно благословить Вас!

Chris, I still hope that the Lord will give us the opportunity to have an encounter on this earth!

May the Lord bless you abundantly!

***

The two citrus trees I bought in hope of again seeing Maxim, I still have not planted because of the rain we have recently received.  I love rain.  We always used to receive so little.  I always view rain as a wonderful blessing.  I will plant the trees soon, I hope, probably after Thanksgiving, but surely before we start traveling all around to see our grandchildren during the Christmas time.

Два цитрусових дерева, які я купила в надії знову побачити Максима, я досі не посадила через дощ, який ми нещодавно отримали.  Я люблю дощ.  Ми завжди отримували так мало.  Я завжди вважаю дощ чудовим благословенням.  Я посаджу дерева незабаром, сподіваюся, можливо, після Дня подяки, але обов’язково до того, як ми почнемо подорожувати навколо, щоб побачити наших онуків на Різдво.

I now often listen to “How Long, O Lord, How Long?  (Psalm 13)”, as the last item before I leave my computer or other electronic device for the night.  It keeps my heart close to Maxim and his family, and all our friends and their families in Ukraine, and open to the sorrows and dangers and fears the war has brought upon them.

Тепер я часто слухаю “Доки, Господи, доки?  (Псалом 13) », як останній пункт перед тим, як залишити комп’ютер або інший електронний пристрій на ніч.  Це тримає моє серце близько до Максима та його сім’ї, а також до всіх наших друзів та їхніх сімей в Україні, а також до скорбот, небезпек і страхів, які принесла їм війна.

And when I listen to the song, it also brings tears to my eyes.  Tears because of the beautiful, stilling, meditative music, and because it is a deep expression of Christian worship as a cry of faith and need amidst sorrow, fears, and anguish in a time of trouble, danger, and darkness.  This song reflects the same tone and spirit that many times animates my own prayers for my country, where lies and deceptions have seemingly so deeply lodged within our public mind and discourse, and even within the preaching and teaching of many churches.  

І коли я слухаю пісню, у мене на очах теж навертаються сльози.  Сльози через прекрасну, заспокійливу, медитативну музику, а також через те, що вона є глибоким виявом християнського поклоніння як крику віри та потреби серед смутку, страху та страждання в часи горя, небезпеки та темряви.  Ця пісня відображає той самий тон і дух, які багато разів оживляють мої власні молитви за мою країну, де брехня та обман, здавалося б, так глибоко вкоренилися в нашій громадській свідомості та дискурсі, і навіть у проповідях та вченнях багатьох церков.

Also in listening to this psalm in contemporary music and words, my emotions and tears are doubled, because I understand better how and what my friend is hearing within this song, and how it is lifting his soul to the Lord for solace and strength amidst the ever possible and present dangers and destruction of the war.  For in the music, I feel more keenly the fears and burdens Maxim is confronted with and faces each day, each time the sun rises, each time he sees Alena, his wife, moving about their apartment, when his daughters, Anastasiya and Ekaterina, alive and talkative, leave for university or school, when Alexei is merely sitting at the table waiting to eat, or when his hand touches Alena as a gesture of protection as they sleep.

Також, слухаючи цей псалом у сучасній музиці та словах, мої емоції та сльози подвоюються, тому що я краще розумію, як і що мій друг чує в цій пісні, і як це підносить свою душу до Господа за розрадою та силою серед завжди можливих і теперішніх небезпек та руйнувань війни.  Бо в музиці я гостріше відчуваю страхи і тягарі, з якими стикається Максим щодня, щоразу, коли сходить сонце, щоразу, коли він бачить, як Олена, його дружина, рухається по квартирі, коли його дочки, Анастасія та Катерина, живі та балакучі, йдуть до університету чи школи, коли Олексій просто сидить за столом і чекає, щоб поїсти, або коли його рука торкається Олени як жест захисту, коли вони сплять.

I have another very close friend here in the US who recently one evening, shared with me some of the steps he sees coming or necessary for his final journey through life, and now here is another close friend whose closing wish to me is that we may meet again once more while we are both upon the earth.

У мене є ще один дуже близький друг тут, у Сполучених Штатах, який нещодавно одного вечора поділився зі мною деякими кроками, які, на його думку, наближаються або необхідні для його останньої подорожі життям, а тепер є ще один близький друг, який бажає мені, щоб ми могли зустрітися знову, поки ми обоє на землі.

***

To View all Postings on Ukraine, Please Use the Link Below

Ukraine — Friends, the War, & Hope – Writing In The Shade Of Trees

Для перегляду всіх публікацій по Україні, будь ласка, скористайтеся посиланням нижче

Ukraine — Friends, the War, & Hope – Writing In The Shade Of Trees