The Fact that Pizza was Still Being Baked in Kyiv!
Про те, що піцу ще пекли в Києві!
***
My friend, Matt, who writes a travel blog for his business, traveled to Ukraine and Kyiv where he “live blogged” about his trip. In Kyiv, he visited a seminary to visit a long-time friend of his from Los Angeles at which Maxim, Igor, and other of my friends taught. He sent me a photo of Igor and his wife, Natasha, who both now traveled down each week from Chernihiv to Kyiv when Igor taught at the seminary. He also included a photo of Igor in class at the seminary with the students he was teaching, evidently on lunch break, with opened and unopened boxes of pizza on the table in front of them. Printed on the side of the open boxes was, “IQ_Pizza_Ukraine”, a chain of pizza shops throughout the country.
Мій друг Метт, який веде блог про подорожі для свого бізнесу, їздив по Україні та Києву, де «жив блогом» про свою поїздку. У Києві він відвідав семінарію, щоб відвідати свого давнього друга з Лос-Анджелеса, де викладали Максим, Ігор та інші мої друзі. Він надіслав мені фотографію Ігоря та його дружини Наташі, які тепер щотижня їздили з Чернігова до Києва, коли Ігор викладав у семінарії. Він також включив фотографію Ігоря в класі семінарії зі студентами, яких він навчав, очевидно, на обідній перерві, з відкритими і нерозкритими коробками піци на столі перед ними. На бічній стороні відкритих коробок була надрукована «IQ_Pizza_Ukraine», мережа піцерій по всій країні.
I was elated to see the photo of Igor and Natasha, seeing that they were well, Igor smiling and happy, as usual, Natasha more thoughtful, perhaps always mindful of the effects of the war upon the lives of her family and friends. And with the photo of the seminary class, the room was bright, clean, and undamaged, and the students happy and well and healthy – and having pizza for lunch! It was good to see that the Ukrainians were continuing with their robust approach to life, even within the confines of a classroom, with obvious determination and a continuing taste for pizza – a key ingredient to a good life! – and that Kyiv, though battered, was not destroyed, and that the capital city was still filled with the resiliency characteristic of the Ukrainian people and their love of life.
Я був у захваті, побачивши фотографію Ігоря та Наташі, побачивши, що вони здорові, Ігор усміхнений і щасливий, як завжди, Наташа більш вдумлива, можливо, завжди пам’ятає про наслідки війни для життя її сім’ї та друзів. А з фотографією семінарського класу кімната була світлою, чистою і неушкодженою, а студенти щасливі, здорові і здорові – і мали піцу на обід! Було приємно бачити, що українці продовжують свій жорсткий підхід до життя, навіть у межах класної кімнати, з очевидною рішучістю та постійним смаком до піци – ключового інгредієнта хорошого життя! – і що Київ, хоч і пошарпаний, але не був зруйнований, і що столиця все ще була наповнена стійкістю, характерною для українського народу та його любов’ю до життя.
Some days later, on Friday, February 24, on the one-year anniversary of Russia’s unprovoked invasion and war upon Ukraine, and very mindful of the renewed and heightened threats of increased military action against Ukraine’s military forces and civilian population, I wrote to my friends Maxim and Igor in Ukraine. My email message to them follows.
Кілька днів потому, у п’ятницю, 24 лютого, у річницю неспровокованого вторгнення та війни Росії проти України, пам’ятаючи про нові та підвищені загрози посилення військових дій проти українських збройних сил та цивільного населення, я написав своїм друзям Максиму та Ігорю в Україні. Нижче наведено моє повідомлення електронної пошти їм.
***
Maxim, Igor,
Максим, Ігор,
We are praying for you all, for Ukraine, and the Ukrainian people on this one year anniversary of this cruel and barbaric war. It is almost with disbelief that we have viewed the amount of destruction brought upon Ukraine by the Russian military and the mounting military and civilian casualties. We pray for you all that the Lord will protect and provide for all of your needs. Please send us a few words on how all of you are.
Ми молимося за всіх вас, за Україну та український народ у цю річницю цієї жорстокої та варварської війни. Ми майже з недовірою дивимося на кількість руйнувань, завданих Україні російськими військовими, і на зростаючі військові та цивільні жертви. Ми молимося за всіх вас, щоб Господь захистив і забезпечив усі ваші потреби. Будь ласка, надішліть нам кілька слів про те, як ви всі.
My friend Matt sent me some photos of his visit with you, Igor, at the seminary. It was nice to see you and the students and the fact that pizza was still being baked in Kyiv!
Мій друг Метт надіслав мені кілька фотографій свого візиту з тобою, Ігорю, до семінарії. Приємно було бачити Вас і студентів і те, що в Києві ще печуть піцу!
God’s blessing upon you all.
Боже благословення для всіх вас.
Chris
Кріс
***
Below is the response I received from Igor about eleven hours later my time.
Нижче наведена відповідь, яку я отримав від Ігоря приблизно через одинадцять годин пізніше.
***
My dear brother Chris,
Мій дорогий брате Кріс,
Thank you very much for your letter! By the way, Natasha remembered a few hours ago that you should write when you see our photo that your friend will give you. And then, imagine, a few hours later, you write.
Щиро дякуємо за Ваш лист! До речі, Наташа кілька годин тому згадала, що варто писати, коли побачиш наше фото, яке подарує тобі подруга. А потім, уявіть, через кілька годин ви пишете.
Thank God we are doing well, except for the fact that there is a war going on. Most of my time now is spent in Kyiv at the seminary. Every week we travel by car with Natasha. We are working and trusting in the Lord. Our daughters are both in music college. When we go to seminary, we leave them alone. They are learning to be adults. But our oldest daughter, Sophia, is 18 years old now, so she is like an adult. Our youngest, Solomiya, is 16 and a half.
Слава Богу, у нас все добре, за винятком того, що йде війна. Більшість часу зараз проводжу в Києві в семінарії. Щотижня ми їздимо на машині з Наташею. Ми працюємо над Господом і довіряємо Йому. Наші дочки навчаються в музичному коледжі. Коли ми йдемо до семінарії, то залишаємо їх у спокої. Вони вчаться бути дорослими. Але нашій старшій доньці Софії зараз 18 років, тому вона як доросла. Нашій наймолодшій, Соломії, 16 з половиною років.
I think about you from time to time. Thank you for your prayers. Unfortunately, I cannot attend the conference this year…
Я думаю про вас час від часу. Дякую за ваші молитви. На жаль, цього року я не можу бути присутнім на конференції…
I think the Lord will send us some more meetings, and I will visit your home and walk the quiet streets with you in the morning. Thank you again for your prayers.
Я думаю, що Господь пошле нам ще кілька зборів, і я відвідаю ваш дім і вранці пройдуся з вами тихими вулицями. Ще раз дякую за ваші молитви.
By God’s grace,
Igor
Божою благодаттю,
Ігор
***
It would be nice to have all our friends from Ukraine back in our house for a week, picking tangelos and blood-oranges for them, and taking walks in the morning along the relatively quiet streets and cul-de-sacs around here, before they are picked up and taken to the church conference. But as it is, there is a war upon Ukraine.
Було б добре, щоб усі наші друзі з України повернулися до нас додому на тиждень, збираючи для них танжело та криваві апельсини, а вранці гуляючи відносно тихими вулицями та куль-де-саками тут, перш ніж їх заберуть і відвезуть на церковну конференцію. Але в такому вигляді йде війна проти України.
***
Below is a link to my friend, Matt’s travel blog, where among his many “live blogging” posts on his trip to Ukraine and Kyiv, is this one on a church in Kyiv that truly serves their neighbors in the hard time of the war. Maxim, who also teaches at the seminary with Igor, attends and ministers at this church.
Нижче наведено посилання на подорожній блог мого друга, Метта, де серед його численних дописів у «живому блозі» про його поїздку до України та Києва є цей пост про церкву в Києві, яка справді служить своїм сусідам у важкий час війни. Максим, який також викладає в семінарії разом з Ігорем, відвідує і служить в цій церкві.
***
To View all Postings on Ukraine, Please Use the Link Below
Ukraine — Friends, the War, & Hope – Writing In The Shade Of Trees
Для перегляду всіх публікацій по Україні, будь ласка, скористайтеся посиланням нижче
Ukraine — Friends, the War, & Hope – Writing In The Shade Of Trees
0 Comments